Боже! Ти розгнівався на нас, відвернувся від нас і покарав нас. Але змилуйся над нами! Ти потряс землю,
порушив її; зціли рани її, бо вона захиталася. Ти дав людям Твоїм зазнати гіркоти, напоїв нас вином скорбот. Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої. Щоб спаслися улюблені Твої, спаси їх правицею Твоєю і вислухай мене. Бог сказав у святині Своїй: «Возрадуюся, і розділю Сихем, і долину Сокхоф розміряю. Мій Галаад, Мій Манассія, Єфрем – твердиня глави Моєї, Іуда –
цар Мій. Моав – чаша уповання Мого; на Едом покладу чобіт Мій. Чужинці скорилися Мені». Хто введе мене в укріплене місто? Або доведе мене до Едому? Чи не Ти, Боже, що відвернувся від нас і не виходиш, Боже, з військом нашим? Пошли нам поміч у скорботах, бо марна допомога людська. З Богом ми покажемо силу, і Він подолає гнобителів наших.